У сучасну цифрову епоху інтернет відіграє невід'ємну роль у тому, як ми спілкуємося, працюємо та розважаємося. Але уявіть собі світ, в якому частина населення не має доступу до веб-сайтів або не може безперешкодно взаємодіяти з ними. Саме тут і виникає проблема веб-доступності. По суті, веб-доступність - це зобов'язання розробляти і створювати цифрові платформи, які є інклюзивними і зручними для всіх людей, незалежно від їхніх фізичних або когнітивних здібностей. Це не просто технічна вимога, а фундаментальний аспект забезпечення рівності в цифровій сфері. Цифрова доступність є життєво важливою частиною цифровізації, і розуміння її значення має вирішальне значення для такої країни, як Україна, оскільки вона може прискорити її післявоєнне відновлення та позитивно вплинути на її цифрове майбутнє.

Концепція веб-доступності має різні практичні наслідки, але Європейський Союз визначає її як практику створення веб-сайтів та цифрових платформ, які є сприйнятливими, зрозумілими, навігаційними та інтерактивними для всіх, незалежно від їхньої інвалідності. Ця інклюзивність поширюється на людей з порушеннями зору, слуху, когнітивними порушеннями тощо. Таким чином, створення цифрової інклюзивності веб-сайту - це спосіб забезпечити повноцінний доступ до нього для різних користувачів.

Консорціум "Всесвітня павутина" (W3C) відіграє центральну роль у формуванні доступності Інтернету через Керівництво з доступності веб-контенту (WCAG). Починаючи з 1995 року, це Керівництво розвивалося, щоб забезпечити всеосяжну основу для покращення доступності та зручності використання веб-контенту та інтернет-інструментів. З практичної точки зору, настанови WCAG поділяються на три рівні відповідності: Рівень А (найменш суворий), Рівень АА та Рівень ААА (найбільш суворий). Дотримання рекомендацій рівня АА вважається достатньо доступним для більшості людей з інвалідністю. Однак рекомендації постійно оновлюються, і остання версія WCAG 2.1 нещодавно була перекладена українською мовою.

Для України доступ до інтернету та цифрових послуг має виняткове значення з кількох причин. Україна перебуває на стадії відновлення після неспровокованої російської агресії. Російська військова інтервенція призвела до значного зростання кількості людей з інвалідністю в країні. Тому забезпечення веб-доступності має вирішальне значення для залучення більшої кількості громадян до процесу відновлення, роблячи його інклюзивним для всіх, з особливою увагою до цифрової сфери. Крім того, оскільки Україна прагне стати повноправним членом Європейського Союзу, приведення у відповідність до стандартів ЄС, у тому числі щодо доступності, є вкрай важливим. Дотримання Європейського закону про доступність та інших директив ЄС є ключовим для її європейської інтеграції.

Однак є деякі проблеми, які необхідно вирішити, щоб забезпечити позитивну імплементацію WCAG. Зокрема, для успішної адаптації WCAG до українського контексту необхідно:

1. Гармонізація стандартів: Забезпечення відповідності національних стандартів цифрової доступності України міжнародним нормам і найкращим практикам. Така гармонізація гарантує, що веб-сайти та цифрові послуги задовольнятимуть широкий спектр здібностей та інвалідності. Особливі виклики залишаються в контексті громадської обізнаності, оскільки широка громадськість в Україні може не повністю усвідомлювати важливість цієї теми.
2. Освіта та навчання: Проведення тренінгів для веб-розробників, творців контенту та осіб, відповідальних за формування політики, є вкрай важливим. Такі тренінги підвищують обізнаність про важливість цифрової доступності та покращують фактичну реалізацію функцій доступності, особливо тепер, коли WCAG 2.1 повністю перекладено українською мовою, а отже, з'явилося більше освітніх можливостей.
3. Державна підтримка: Забезпечивши основу, яка заохочує цифрову доступність, Україна може гарантувати, що її цифровий ландшафт відповідає стандартам, що розвиваються, і залишається відкритим для всіх. Національна рада з питань відновлення України від наслідків війни зробила значні кроки у своїх документах, що стосуються цифрового відновлення. Проте, більш активні практичні зусилля на політичному рівні мають докладати й органи влади на місцях.

З огляду на цей специфічний контекст, роль неурядових організацій (НУО) у просуванні цифрової доступності в Україні має вирішальне значення. Ці організації є рушійною силою у просуванні веб-доступності, діють як урядові наглядачі та показують приклад інклюзивності в українському суспільстві.

Адвокація цифрових послуг, доступних для людей з інвалідністю, гарантує, що приватний і державний сектори визначать доступність як основний елемент своїх цифрових стратегій і включатимуть WCAG у свої цифрові проекти. Озвучуючи проблеми вразливих спільнот або людей з інвалідністю, громадські організації можуть допомогти створити цифровий ландшафт, який буде привітним і зручним для всіх громадян України, незалежно від їхніх здібностей. І це також може мати позитивний вплив на майбутнє України.