Україна - країна з однією з найбільших ветеранських груп у світі. Хоча дані все ще є фрагментарними через триваючу російську агресію, кількість людей зі статусом ветерана оцінюється щонайменше в 1,2 мільйона осіб, з яких 400 000 - ветерани війни в зоні АТО. Не дивно, що різні дослідження показують, що реінтеграція ветеранів була особливо складною до початку повномасштабної агресії. Однак руйнування, спричинені війною у 2022-2023 роках, у поєднанні з новими економічними викликами, з якими Україна зіткнеться в майбутньому, створюють нові перешкоди для подолання.

За результатами Двадцять четвертого загальнонаціонального дослідження "Україна в умовах війни", проведеного Соціологічною групою "Рейтинг" у партнерстві з "Українським фондом ветеранів" при Міністерстві у справах ветеранів України, 49% українців зазначили, що їхні близькі родичі або близькі люди служать в армії. Важливо зазначити, що українці глибоко довіряють своїм ветеранам. Вражаючі 94% висловлюють довіру Збройним силам України, стільки ж довіряють ветеранам поточної війни, а 93% довіряють ветеранам АТО, що проходила з 2014 по 2021 рік.

Серед основних проблем, з якими можуть зіткнутися ветерани російсько-української війни після повернення зі служби, - психологічна та емоційна нестабільність, проблеми з фізичним здоров'ям, труднощі з доступом до медичної допомоги, брак інклюзивного простору та робочих місць для людей з інвалідністю, а також проблеми, пов'язані з доступом до соціальних виплат. Респонденти також вважають ймовірними певною мірою такі проблеми: сімейні конфлікти, безробіття, брак суспільного розуміння, розрив між військовим досвідом і цивільним життям та зловживання психоактивними речовинами, зокрема алкоголем і наркотиками.

Крім того, існує історична проблема сприйняття ветеранів суспільством. Дані також показують, що майже половина ветеранів (49%) АТО зазнали упередженого або несправедливого ставлення з боку різних членів їхніх громад, особливо в громадському транспорті, медичних закладах та установах соціальної підтримки. Дослідження, презентоване в Києві 23 січня, підкреслює, що 32% ветеранів відчувають себе ізольованими від суспільства, а 73% вважають, що їхній досвід по-справжньому розуміють лише ті, хто має військовий досвід.

В Україні тривають різноманітні зусилля з реінтеграції ветеранів у суспільство. Наприклад, нещодавно ПРООН організувала серію тренінгів для фахівців, які працюють з ветеранами з інвалідністю в громадах. Український уряд також почав приділяти більше уваги цьому питанню. У вересні 2023 року він запустив пілотну програму, яка пропонує безкоштовну професійну освіту для учасників бойових дій та осіб з інвалідністю, пов'язаною з війною. Цей пілотний проєкт має на меті підвищити конкурентоспроможність на ринку праці та сприяти розширенню можливостей працевлаштування для ветеранів війни та осіб з інвалідністю, які постраждали під час конфлікту.

У світлі досвіду, набутого під час конфлікту, три ключові елементи мають бути на передньому краї зусиль, спрямованих на інтеграцію ветеранів війни в майбутнє України. Перш за все, заходи, спрямовані на соціальну інтеграцію, повинні здійснюватися протягом тривалого періоду, щоб запобігти повторенню негативних тенденцій, які спостерігалися в минулому. Хоча підтримка військових в Україні наразі є потужною, існує ймовірність того, що ситуація може змінитися в майбутньому, і як нинішні, так і майбутні ветерани можуть зіткнутися з проблемами в процесі довготривалої реінтеграції в суспільство. Важливо планувати довгострокові ініціативи з реінтеграції, забезпечуючи солдатам тривалу соціальну інтеграцію. Цього можна досягти, наприклад, шляхом їхньої інтеграції в програми професійно-технічної освіти та надання інших можливостей для постійного навчання.

По-друге, особливо важливо, щоб ветерани з інвалідністю та іншими захворюваннями могли легко отримати доступ до державних послуг та урядових веб-сайтів. Така доступність має вирішальне значення для запобігання їхній ізоляції та надмірній залежності від сім'ї та опікунів. Щоб досягти цього, необхідно, щоб усі державні веб-сайти та цифрові послуги в Україні були побудовані з сильним акцентом на цифрову доступність. Тому відповідність міжнародним стандартам, таким як WCAG 2.1, має стати центральним стовпом цифрового майбутнього України.

Нарешті, українські неурядові організації (НУО) та приватний сектор повинні продовжувати цілеспрямовано розробляти нові ініціативи та проекти з реінтеграції ветеранів з інвалідністю. Завдяки цим зусиллям українські ветерани отримають можливість брати активну участь у житті суспільства та зменшать свою залежність виключно від державної підтримки. І це буде корисно для України в цілому.